ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯМ ЩОДО НАВЧАННЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Сьогодні навчання дітей відбувається у незвичних для нас умовах. Це виклик не тільки для дітей, сімей, а й для вчителів. У непрості часи війни діти так само переживають стрес і тривогу. Їх відчуття підсилені тим, що вони не завжди розуміють, що відбувається.

Тому у нинішніх умовах ми повинні перемістити фокус уваги з академічних успіхів на підтримку і нормалізацію психічного стану учнів. Зараз це нормально. Ми всі можемо і повинні долучитись до цього в рамках викладання свого предмету.

• Демонстрація власного спокою та врівноваженості – це найбільш простий спосіб допомогти заспокоїтись нашим дітям.
• Дайте учням можливість висловитись: розповісти про свій настрій, розказати про свої справи. Коли людина називає (проговорює) свої емоції, у неї змінюється активність у відділах головного мозку і таким чином знижується тривожність.
• Дозвольте учням говорити про свій сум чи злість, але обов’язково спрямуйте їх увагу на маленькі перемоги, сильні сторони, гарні новини. У кожному дні можна знайти щось позитивне! Допоможіть учням побачити це, навчіть їх помічати це. У вашому арсеналі повинно бути багато тем для розмов, які зможуть переключити емоції дітей.

• Якщо вам відомо, що в одного з учнів відбулась жахлива травмуюча подія, не розпитуйте про це детально. Повторення деталей може викликати повторну травматизацію психіки. Також пам’ятайте, що якщо хтось ділиться страшними подіями в групі – це може сприяти травматизації інших слухачів. Якщо у дитини є потреба поділитись, за можливості, краще запропонувати їй поспілкуватись після уроку індивідуально, або спрямувати цю роботу на психолога.

Нинішня ситуація могла позначитись на поведінці учнів, на їх здатності засвоювати матеріал. Стрес міг вплинути на увагу, пам’ять, на здатність зосереджуватись. Дорослим треба взяти до уваги, що крім описаного, один з механізмів захисту психіки – це регрес. Тобто деякі діти можуть демонструвати поведінку, яка притаманна меншим за віком учням. До цього потрібно поставитись терпимо та з розумінням. Не можна докоряти дітям.

Не зайвим буде нагадати вчителям про турботу про себе. Пам’ятайте: для того, щоб надавати допомогу іншим, необхідно відновлювати свій власний ресурс, задовольняти свої базові потреби. Подбайте про безпечне місце для себе, де ви зможете проводити уроки. Обговоріть з рідними порядок дій у разі, якщо оголошено тривогу під час того, як ви проводите урок. Розробіть свій алгоритм дій.

1. Демонструйте впевненість у своїх діях. Спокійно повідомте учням про сигнал.

2. Акцентуйте увагу учнів фразою «Ви йдете в безпечне місце, яке встановлене за правилами вашої сім’ї».

3. Зверніться до учнів «Натисніть кнопку «вийти з конференції» та на кнопку «виключення комп’ютера».

4. Повідомте «Після сигналу «Відбій тривоги» доєднайтесь до занять за розкладом».

5. Дочекайтесь, щоб усі учні, які є слухачами, вийшли з онлайн-зв’язку.

6. Намагайтесь зберігати спокій, будьте переконливими.

І наостанок.

Донесіть до учнів думку про те, що щодня, не зважаючи на хочу/не хочу, можу/не можу, ми всі маємо виконати декілька задач: соціальну, фізичну і когнітивну.

Ми повинні підтримувати спілкування з родичами та знайомими, задати хоч одне питання «як ти там?», бо єдність та підтримка важливі для всіх.

Нам потрібен рух, особливо у стресі – це стабілізує, приводить до тями і надає сил для подальших дій. Хоча б три присідання або ходьба колами, будь-який активний і хоча б відносно інтенсивний рух.

А ще нам потрібні наш мозок і здатність вчитись, запам’ятовувати і аналізувати. Тож вкрай важливо задіяти цю функцію. Щодня хоча б щось одне вивчити і запам’ятати: іноземне слово, інструкцію з надання медичної допомоги чи іншу корисну інформацію. Важливо не просто подивитись, а саме вивчити!

Порадьте дітям поспати, відпочити, але не дозволяйте лежати весь день в куточку, дивлячись у стінку чи у телефон. Настоюйте на тому, що дитина повинна зробить хоча б одну маленьку дію!

Намагайтесь жартувати з учнями, посміхатись до них, викликати посмішку у відповідь. Гумор має терапевтичну дію. В нагоді стануть смішні історії, питання на кмітливість.

Дотримання цих простих правил та порад допоможе зберегти нормальний емоційний стан наших дітей. А академічні знання ми обов’язково надолужимо після стабілізації ситуації.

https://school3.com.ua/vchyteliam/porady-vchyteliam-shchodo-navchannia-v-umovakh-voiennoho-stanu/

ВЧИТЕЛЯМ ПРО СТВОРЕННЯ СПРИЯТЛИВИХ УМОВ ЩОДО УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ УЧНІВ 1-Х КЛАСІВ

Для створення сприятливих умов щодо успішної адаптації першокласників до умов шкільного навчання бажано дотримуватися таких рекомендацій:

• Урахування вікових і індивідуальних психологічних особливостей дітей.
• Демонстрація вчителем віри в успіх дитини.
• Зняття неуспішного оцінювання на перших етапах навчання.
• Запобігання груповій критиці дитини або її робіт, а також порівнянь її помилок з постійними успіхами інших учнів.
• Порівняння якості роботи дитини тільки з її попередніми роботами.
• Вказуючи на помилки, намітити шлях до успіху.
• Акцентування уваги на успіхах учня, його перемогах. 
• Створення ситуацій успіху.
• Надання емоційної підтримки учням словами, поглядом, дотиком.
• Запобігання частому використанню в мові слів-заперечень.
• Організація уроків лише на позитивних емоціях.
• Недопустимість ситуацій стресу на уроках.
• Використання ігор, наочності, відповідно до віку дітей.
• Дотримання правила: «Учитель, який використовує у роботі з 6-річками лише книжку і дошку – нічому не вчить!» 

ВЧИТЕЛЯМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

Корисні поради

Для спілкування та налагодження взаємодії з першокласниками в період адаптації (і не тільки!!!) корисним буде дотримуватися таких порад:

• Ставтеся до кожної дитини, як до неповторної, індивідуальної особистості, адже у кожного першокласника свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії.
• Виявляйте терпіння, терпляче відповідайте на всі запитання дитини.
• Дотримуйтесь принципу об’єктивності при оцінці досягнень учня. Оцінюйте діяльність, а не особистість.
• Порівнюйте успішність першокласника не з успішністю інших дітей, а з його власними успіхами, тим, яким учень був вчора, сьогодні, буде завтра.
• Забезпечуйте дитині весь спектр відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкатись руками і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.
• Створюйте сприятливі умови, для того, щоб учень зайняв певну позицію серед однолітків, а не перетворився на аутсайдера. Згуртовуйте першокласників.
• Заохочуйте гарну поведінку найчастіше та по можливості ігноруйте провокаційні вчинки дитини.
• Привчайте дітей до самостійності, виховуйте у них уміння доводити розпочате до кінця, знаходити помилки та виправляти їх. Постійно використовуйте на уроці ігрові види діяльності, пам’ятаючи про важливість даного виду діяльності в розвитку дитини 6-7-річного віку.
• Не забувайте використовувати на уроках слова підтримки для забезпечення позитивної атмосфери: - «Давай спробуємо ще раз». - «У мене теж не одразу все виходило, тому не втрачай надії». - «Я впевнена, що ти можеш». - «Разом ми зможемо». - «Сьогодні вийде краще, ніж учора». - «Навіть, якщо ти помилишся, я допоможу тобі». - «Я вірю в те, що все вийде».

ПІДТРИМКА ДИСЦИПЛІНИ В КЛАСІ

Дисципліна – це умова, засоби й результат виховання, вона потребує зустрічних зусиль. Головною умовою дисциплінованої поведінки учнів є доброзичливі відносини між учителями і дітьми.

Необхідно враховувати, що дисципліну в класі обумовлюють раніше нагромаджений досвід поведінки учнів, організованість класу, ставлення до навчання, предмета, вчителя, дотримання єдиних вимог до учня всіма вчителями, які працюють у класі, загального порядку умов і традицій даної школи.

При роботі в класі і для підтримання дисципліни необхідно враховувати такі правила:

• Поводьтеся так, щоб учні відчували, що ви керуєте навчальним процесом, при цьому стимулюйте їхню активність.
• Не відволікайтеся на незначні порушення, моралізування.
• Дотримуйтеся доброзичливого, мажорного тону, будьте уважні до кожного учня. Надавайте необхідну підтримку, відзначайте успіхи, створюйте життєрадісний оптимістичний настрій у класі.
• Стежте за правильністю постави, проводьте фізкультхвилинки; не допускайте перевтоми учнів.
• Надавайте учням можливість частіше працювати у групах – це може бути стимулом до зайнятості кожного, хорошого настрою і поведінки.
• Створюйте умови, щоб важкі, слабкі діти мали можливість відчути себе лідерами.
• Не принижуйте учнів, не припускайте образ, сарказму. Гнів, дратівливість, імпульсивність не сприяють зміцненню дисципліни й авторитету вчителя.
• Будьте привітними.
• Не виявляйте антипатій до важких учнів, сподіваючись від них поганої поведінки. Діти відчувають скептичне ставлення до них і часто поводяться згідно з вашими очікуваннями.
• Не припускайте появи «улюбленців», це створює зайві проблеми, ускладнює стосунки в колективі.
• Умійте керувати емоціями, знайте ціну кожному слову, тонові. Не можна вимагати від дитини те, що під силу дорослому, будьте терплячими.
• Не соромтеся виявляти почуття гумору. Можна посміятися і над собою, не вважайте себе досконалістю. Але не можна висміювати учнів. Дітям імпонує веселий, спритний, оптимістичний учитель.
• Підтримуйте контакт з учнями поза уроками, на заняттях гуртка, позакласних заходах, спільних походах. 
• 

АСПЕКТИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ З РІЗНИМИ КАТЕГОРІЯМИ ДІТЕЙ ВРАХУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ (ТЕМПЕРАМЕНТУ) ДИТИНИ ПРИ ВЗАЄМОДІЇ З НЕЮ

Дітей із сангвінічним темпераментом характеризують:

• Легка збудливість почуттів, які не дуже міцні, але відносно стійкі.
• Вони енергійні, активні, довго не витримують одноманітної діяльності.
• Здебільшого не сором’язливі, але стримані.
• Легкість у спілкуванні.
• Користуються повагою ровесників.
• Не схильні ображатись.
• Беруть участь у громадській роботі класу і школи.

За сприятливих умов виховання ростуть спокійними, у міру рухливими, адекватно реагують на зміну обставин, за несприятливих – виявляють байдужість, безвідповідальність, несамокритичність.

У роботі з такими дітьми слід враховувати:

• Сангвініки швидко освоюють правила поведінки й уміння ними користуватися засвоюють легко, але без систематичних вправ швидко втрачають.
• Завдяки рухливості швидко піддаються як позитивному, так і негативному впливу.
• На зауваження дорослих реагують спокійно, не опираючись.
• Такі учні досить комфортно відчувають себе, як при письмовій так і при усній відповіді.
• Зовнішні фактори їх майже не відволікають.
• Досить відповідальні тривалі справи (наприклад, звання старости класу, або керівника по дисципліні) сангвінікам не слід доручати. Вони проявлять незвичайну активність, та протягом місяця втратять усякій інтерес до цієї роботи. Але з сангвініків вийде справжній активіст у розважальних культмасових справах, або класний репортер.
• Опитування домашнього завдання слід починати саме з таких учнів.
• Сангвініки будуть брати активну участь у розборі нової теми, навіть якщо вона їм не цікава.

Діти холеричного типу темпераменту характеризуються:

• Легкою збудливістю почуттів, силою і стійкістю їх у часі.
• Енергійною та різкою поведінкою.
• Бурхливо реагують на подразники.
• Важко переключаються на спокійнішу справу.
• У колективі прагнуть самостверджуватись.
• Люблять організовувати ігри.
• Охоче залучаються до різних видів діяльності.

За правильних умов виховання холерики виявляють активність, наполегливість у роботі, за неправильних – стають неслухняними, запальними, образливими. Покарання, зауваження дорослих діють на них негативно, збуджують, роблять їх грубими, викликають бажання вчинити «на зло».

У спілкуванні з такими дітьми потрібно:

• Зважати на їхні особливості, бути спокійним, доброзичливим, але вимогливим ставленням формувати стриманість.
• При навчанні (особливо на заліку) враховувати те, що такій дитині легше буде відповідати усно, ніж писати все що їй відомо з цього питання. Холерикам важко займатися однотипною діяльністю. Тому вони просто не зможуть виконати письмову роботу на високому рівні. 
• Пам’ятати, що чим довше триває робота (диктант, контрольна тощо), тим більше холерик зробить помилок.
• Перевірку домашнього завдання також можна починати з холериків, вони навряд розгубляться. Також холерики не відчувають ніяких труднощів від неочікуваних поточних запитань.
• У опрацюванні нової теми можете сміливо покладатися на їхню активність, якщо зможете заохотити та зацікавити їх. Проте, холерики як швидко запам’ятовують інформацію, так же швидко і забувають її.

У дітей флегматичного типу темпераменту: 

• Почуття важко збуджувані, проте тривалі і стійкі.
• Флегматик повільний, неохоче спілкується, часто нехтує тим, що вимагає швидкості, зайвих рухів.
• Уникає доручень, але отримавши їх, виконує бажання, хоч і не поспішаючи, дотримується порядку, організованості.
• Ухиляється від конфліктів, його важко образити, але, вступивши в конфлікт, глибоко переживає, хоч зовні не демонструє цього.

За сприятливих виховних умов такі діти виростають вдумливими, слухняними, організованими, добре сприймають зауваження дорослих, виправляють помилки; за несприятливих – лінивими, байдужими, апатичними, пасивними.

У спілкуванні з такими дітьми потрібно:

• Щоб посилити активність флегматиків, їх слід залучати до ігор, спорту.
• Надати доручення, які в першу чергу потребують відповідальності та чесності. Тоді учень буде відчувати себе потрібним у колективі.
• Враховувати, що такій дитині краще дати не обмежену часом письмову відповідь, ніж викликати відповідати усно. У цьому випадку флегматик може почати з «іншого кінця» питання та його відповідь займе величезну кількість часу.
• Враховувати, що високий темп ставлення запитань збиває з толку таку дитину.
• Враховувати, що для флегматика немає нічого більш складнішого, як виконання завдань на відведений час. Однак саме такі учні можуть працювати дуже довго без суттєвих помилок та стомлення.
• Не слід активно запитувати таку дитину під час пояснення нової теми. Їй, як нікому іншому потрібен час у оволодінні інформацією, але отриманні знання зберігаються в пам’яті флегматика надовго.
• Враховувати, що ситуації у яких потрібно розподілити увагу або переключення її з одного виду діяльності на другий, флегматик переносить дуже важко.

Діти з меланхолічним темпераментом:

• Надзвичайно чутливі. Почуття, що легко виникають у них, є міцними й стійкими у часі.
• Сором’язливі.
• Малоактивні.
• Важко пристосовуються до нових обставин.
• Відзначаються хворобливою вразливістю.
• Швидко втомлюються.
• Невпевнені у своїх силах.
• Часто мають поганий настрій.
• Почувають страх перед труднощами.
• Скаржаться на ровесників.
• Бояться образ, часто плачуть, намагаються гратися самостійно.

Вчителю у роботі з такими дітьми треба:

• Підтримувати таку дитину, підбадьорювати. Але не у якому разі не робити акцент на її помилках. Різке зауваження від вчителя може викликати великі труднощі під час наступної роботи на уроці. Такій дитині буде достатньо й вашого погляду. 
• Доручити дитині якусь корисну та важливу справу в класі. Меланхоліку просто необхідно відчути себе потрібним у класі.
• Враховувати, переживання дитини. Якщо меланхолік за щось переживає, він не зможе дати повну відповідь на запитання, навіть якщо знає матеріал досконально. Тому має сенс запитати у такого учня, чи згоден він з отриманою оцінкою, або бажає перездати її протягом дня.
• Враховувати, що меланхоліки побоюються труднощів, будучи невпевненими у своїх силах, вони губляться при опитуванні, виконанні контрольних робіт, хоч мають знання. Тому можливо має сенс залікові відповіді приймати у таких дітей в індивідуальній формі.
• При опануванні нової теми такі діти сидять мовчки, їм краще слухати, а дома ще раз самим прочитати, вивчити матеріал. Тільки тоді вони будуть впевненні у своїй відповіді, а отриманні знання залишаться у них надовго.
• Перевірку домашнього завдання не слід починати з меланхоліків, вони легко можуть розгубитися. Краще надати їм декілька хвилин для підготовки.
• Враховувати, що такі дітей дуже відволікає шум, та будь-яка неспокійна обстановка.
• Враховувати, що таких дітей особливо лякають: серйозні самостійні роботи, на які відведено певний час; неочікувані запитання, потребуючі негайної відповіді.
• Відповідь такої дитини не в якому разі не слід критикувати. Тому що меланхолік сприймає це дуже близько та весь день буде переживати з цього приводу.

Процес навчання у школі побудований таким чином, що саме активні діти (сангвініки та холерики) мають великі переваги: вони швидко запам’ятовують, відновлюють інформацію, отримують оцінку і також швидко її забувають. 

Проте, меланхоліки та флегматики, якщо вчитель правильно побудує процес навчання, зможуть бути надійною опорою, тому що саме вони самостійно проникають глибше у тему та часто знають більше шкільної програми. Флегматики полюбляють зосереджуватися на будь-якому виді діяльності, тому саме вони поступово розв’яжуть найважчу задачу. У них і сангвініків вистачить самостійності для вирішення багатьох завдань. Саме для таких учнів оптимальною формою заліку будуть тестові завдання.

У природі ніколи не зустрічається «чистого» типу темпераменту. Але один-два з них яскраво виражені у кожної дитини. Спробуйте врахувати ці особливості у своїй роботі, правильно роздавати завдання та опиратися на сильні сторони. Це забезпечить ефективність навчання та виховання кожного учня.

ГІПЕРАКТИВНА ДИТИНА

Психологічні поради вчителю

Як же правильно спілкуватися з гіперактивною дитиною? Пропонуємо декілька простих, але ефективних правил:

• Не забороняйте дитині стояти під час уроку, якщо їй це потрібно.
• Давайте їй можливість рухатись на уроці (доручіть витирати дошку, впроваджуйте фізкультхвилинки).
• Ніколи не карайте, не примушуйте, але також і не потрібно підлаштовуватися під таку дитину. - Достатньо буде попросити, можливо, декілька разів.
• Назавжди відмовтеся від читання нотацій. Така дитина буде тільки нервувати, але ніяких висновків при такому підході для себе не зробить. Краще поставити запитання про можливі наслідки такої поведінки або самому розказати учневі схожу історію, при цьому ніяк не звинувачуючи його у тому що трапилось.
• Під час уроку зведіть до мінімуму усі відволікаючі фактори. Для цього перш за все виберіть для дитини оптимальне місце за партою – у центрі класу навпроти дошки.
• Дозувати виконання великого завдання, розбивати його на окремі частини. Контролювати етапи виконання роботи.
• Така дитина набагато краще впорається з більш важкими, але цікавими, динамічними завданнями, ніж із довгими і нудними.Тому, готуючись до уроку, вчитель може розробити для таких дітей індивідуальні завдання або зробити сам урок більш динамічним.
• Не доручайте учневі масу справ водночас (староста, редактор, режисер та інші можливі ролі). Звісно, такі діти полюбляють нести велику відповідальність, і навіть якщо це в них добре виходить, таке підриває їх і без того нестабільний емоційний стан. Зупиніться на чомусь одному, своєчасно змінюючи види діяльності.
• Корисним буде надавати такій дитині робити одну вправу, але на певний час, щоб вона могла її виконати.
• У разі агресивної поведінки, або після конфлікту, якщо дитина зовсім не намагається разом з вами аналізувати ситуацію та знайти вихід, дайте їй можливість побути на самоті, подумати самостійно. Вона обов’язково виявить свою провину та зробить необхідні висновки. Якщо дитина категорично відмовляється просити вибачення, запропонуйте їй замість цього зробити щось приємне та несподіване на знак примирення.
• Намагайтеся ніколи не казати дитині різке «Ні».
• Завжди знаходьте час, щоб вислухати таку дитину, та спробуйте не критикувати її розповідь.
• Якщо можна, ігноруйте зухвалі вчинки дитини. Та заохочуйте до гарної поведінки.
• Давайте можливість таким учням покричати на перерві , таким чином діти знімають слабкість та гнів.
• Під час уроку намагайтеся якомога більше контролювати свою власну поведінку, свої емоції. - Якщо учень порушує дисципліну, замість зауваження знайдіть для нього запитання або доручіть щось зачитати вголос, пошуткуйте, змініть вид діяльності.

АГРЕСИВНА ДИТИНА

Психологічні поради вчителю

• Пам’ятайте, що заборони, підвищення голосу – неефективні способи у виправленні агресивності.
• Дайте можливість таким дітям своєчасно зняти напруження за допомогою фізкультурних хвилинок, читання вголос.
• Слідкуйте за своєю поведінкою, контролюйте свій гнів, не надаючи йому форми погроз та звинувачень.
• Важливо, щоб дитина зрозуміла, що вона потрібна в класі, що її цінують та приймають. А для цього вам необхідно дізнатися про інтереси та здібності такого учня, перевести активність у корисне русло.
• Таким учням слід частіше надавати можливість працювати в групах, де успіх залежить від колективної роботи, вміння спілкуватися, домовлятися.
• Один із корисних способів змінити поведінку дитини – це «піймати» її на хорошому вчинку.
• Кожен раз, коли дитина стримує себе і не починає бійки, просто скажіть, що вона стала сильнішою. Дитина реагує на похвалу, користуйтеся цим для того, щоб зробити добре відношення звичкою.
• Допоможуть класні години, де піде мова про почуття, емоції та методи їх контролювання.
• Головне, щоб під час таких уроків було менше монологів, але ні в якому разі не акцентуйте увагу класу на проблемних дітях. 

ТРИВОЖНА ДИТИНА

Психологічні поради вчителю

Можливі причини тривожності:

• Порушення відносин між батьками і дітьми.
• Авторитарний стиль батьківського виховання.
• Авторитарний стиль роботи вчителя.
• Перевантаження дитини навчанням.
• Завищені вимоги до дитини.
• Постійні порівняння з іншими дітьми.
• Розлучення батьків.
• Висока тривожність вчителя чи батьків.
• Невроз чи інші психічні розлади.

Рекомендації щодо взаємодії:

• Уникайте змагань і видів робіт, що враховують швидкість.
• Не порівнюйте дитину з оточуючими людьми.
• Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.
• Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.
• Частіше звертайтесь до дитини на ім`я
• Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте в усьому прикладом для дитини
• Не висувайте до дитини завищених вимог
• Будьте послідовні у вихованні дитини
• Намагайтеся робити дитині якнайменше зауважень
• Використовуйте покарання лише в крайніх випадках
• Не принижуйте дитину, караючи її.
• Тривожну дитину необхідно постійно підбадьорювати, демонструвати впевненість у перемозі та можливості успіхів.
• Намагатися виховувати правильне відношення щодо результатів своєї діяльності. Вміння правильно оцінити себе.
• Спокійно та правильно ставитися до успіхів та до невдач. Не соромитися та не лякатися помилок, використовувати їх для розвитку.
• Формувати правильне ставлення до діяльності та вчинків інших людей.
• Розвивати адекватне ставлення до оцінок, думок інших людей.
• Широко використовувати музику, ігрові прийоми, рольові ігри.

Метод «зеленої ручки» у вихованні дітей

Метод "зеленої ручки", розробила психолог Тетяна Іванко, коли займалася зі своєю донькою по зошиту підготовки руки до письма.

Цей принцип "зеленої пасти" можна використовувати і в інших сферах навчання і виховання. Він вчить учня будь-якого віку, не концентруватися на невдачах, а звертати увагу на свої успіхи. Це важливий коучинговий підхід.

Отже, в чому суть:

Коли дитина вчилася писати, мама не підкреслювала червоною ручкою помилки дитини, як це робили в початковій школі. Вона виділяла зеленою ті букви і гачечки, які виходили у дитини добре. Дівчинці це дуже подобалося і завжди після кожного рядка вона просила: «Мам, яка вийшла краще за всіх?». І так раділа, коли мама обводила кращу букву зі словами: «Ідеально!».

У чому різниця між підходами?

У випадку підкреслення помилок червоною ручкою, ми концентруємося на помилках. Що відкладається в фотопам’яті? Правильно, ті букви, які написані кострубато, те, що неправильно. Чи побачили ви за цими червоними підкресленнями ідеально написані літери? Ні! Хочемо ми цього чи ні, але підсвідомо ми запам’ятовуємо те, що виділено.

У другому випадку ми концентруємося на тому, що зроблено правильно. Ми отримуємо зовсім інші емоції, інше сприйняття. Хочемо ми чи ні, але підсвідомо ми прагнемо повторити те, що було ідеальним. Це зовсім інша внутрішня мотивація – не прагнення уникнути помилки, а прагнення зробити добре.

А тепер увага, питання: як виділені помилки в зошиті впливають на майбутнє доросле життя?

Відповідь очевидна. Ми з дитинства звикаємо концентруватися на недоліках, на тому, що неправильно, на тому, що нам, здається, поганим. Нас привчали до цього в школі за допомогою червоного кольору, нас привчали до цього вдома, коли частіше робили зауваження за те, що зроблено неправильно, ніж хвалили за те, що ми зробили добре. З 20 написаних в ряд гачків підкресленим був тільки один. Тобто 19 були написані добре, а 1 – неідеально. Чому ж ми сконцентровані на цьому одному?

Ось ця звичка (виділяти червоним погане), яку ми шліфуємо з самого дитинства і яку ніяк не забрати з нашої свідомості в дорослому віці, і стає найчастішою причиною незадоволеності в житті.

На чому фокус, те й росте. На що спрямована увага, те й збільшується. З дитинства все починається, з дитинства ми перетягуємо у доросле життя всі наші звички і навички, і не всі з них служать нам на добро.

Впроваджуючи принцип «зеленої пасти», ви побачите, що навіть, якщо ви не вказуєте дитині на помилки, вони поступово зникають самі собою, тому що дитина прагне зробити все відмінно сама, зі своєї доброї волі.

Хід вправи: Уявіть, ви стоїте на зупинці. Зупиняється порожній автобус і водій махає вам:

- Сідай, підвезу!

Ви заходите, розташовуєтеся. Автобус рушає з місця.

 - Вам куди? - запитує він.

 - Не знаю. Куди-небудь.

Водій знизує плечима і відвозить вас куди-небудь.

Якщо ви їдете кудись, живете як-небудь і робите що-небудь – результат буде «який-небудь».

Ми іноді самі не залишаємо шансів світу виконати наші, навіть прості, бажання. Ми самі прирікаємо себе на невдачі.

Причина в тому, що напрямок руху не задано або задано невірно. Точне напрям «куди» - це гучний сигнал свідомості, як досягти своїх цілей і жити цікаво.

Щоб щастя перестало бути «порційним» і перетворилося в постійний стан, потрібно регулярно нагадувати розуму про свої бажання і цілі.

Для цього є багато перевірених методів і вправ.

                                                                    ВПРАВА «МІЙ ІДЕАЛЬНИЙ ДЕНЬ».

У цій вправі «ідеальний» не означає «недосяжний». Ідеальний = відповідає запитам. Це опис буднього дня, в якому відбувається так, як хочеться тільки вам.

Обсяг тексту не важливий, можете писати твір як есе - в довільній формі.

         Питання-підказки:

         Де я прокидаюся?

         Що я роблю?

         Як я виглядаю?

         Що я відчуваю?

         Про що я думаю?

         Хто поруч зі мною?

         Які у нас взаємини?

         Які слова я хочу чути?

         Що я хочу відвідати?

         Якими якостями я володію?

Пам'ятайте, що в добі 24 години, не намагайтеся вмістити справи цілого тижня в один день.

Перечитайте написане. Запитайте себе, чи багато потрібно змінити в сьогоденні, щоб настав ідеальний день.

Велику увагу приділіть людям, які вас оточують зараз. Якщо у вашому ідеальному дні для них не знайшлося місця, якщо ви не подумали про них жодного разу - закінчуйте відносини з ними сьогодні або впишіть. Точно так же, якщо ви виконуєте роботу, про яку немає ні слова в ідеальному дні, міняйте роботу.

Ця не вирішує проблеми за нас. Але воно дає напрямок, куди рухатися для їх виправлення. Показує, що потрібно змінити в недосконалому дні, щоб він став ідеальним.

Виклавши свої уявлення на папері, ми отримуємо розповідь про самого себе в майбутньому. Ми програмуємо майбутнє. Ця методика збереже результати в підсвідомості і при виконанні навіть дрібних побутових справ ми будемо питати себе «наближає мене це до ідеального дня?». Якщо немає - скорочуємо цю справу або вписуємо його в картину майбутнього. Розпорядок дня поступово наблизиться до бажаного, очиститься від зайвого.

Порівняйте свій поточний день з бажаним. Кожну нову справу, нову звичку перевіряйте питанням «Чи хочу я бачити це в своєму ідеальному дні?». За допомогою такого фільтра відсівайте непотрібне.

1. Тест «Хто Ви: «жайворонок» чи «сова»?»

   Інструкція: дайте відповіді на запитання й підрахуйте кількість отриманих балів.

1. У який час Ви прокинетеся, якщо лягли спати на 4 години пізніше, ніж зазвичай?

1. як завжди – 1 бал;
2. на годину пізніше – 2 бали;
3. на 2 години пізніше – 3 бали;
4. на 3 години пізніше – 4 бали;
5. на 4 години пізніше – 5 балів.

2. Скільки часу Вам буде потрібно, щоб заснути о 23 годині. Якщо протягом усього попереднього тижня Ви лягали і вставали, коли хотіли?

1. не більше 10 хвилин – 1 бал;
2. 15 хвилин – 2 бали;
3. 20 – 30 хвилин – 3 бали;
4. 55 – 60 хвилин – 4 бали;
5. понад годину – 5 балів.

3. Якщо протягом тривалого часу Ви будете лягати спати о 23 годині, а вставати о 7 ранку, на який час припадатиме максимум Вашої фізичної активності і працездатності?

1. ранок – 1 бал;
2. ранок і день – 2 бали;
3. ранок і вечір – 3 бали;
4. день – 4 бали;
5. друга половина дня і вечір – 5 балів.

4. На який час Ви призначили б схід сонця на своєму незаселеному острові, якби це від Вас залежало?

1. 5 година – 1 бал;
2. 6 година – 2 бали;
3. 7 година – 3 бали;
4. 8 година – 4 бали;
5. 9 година – 5 балів.

5. Протягом тижня Ви лягали спати і вставали, коли хотіли. Зранку Ви повинні прокинутися о 7 годині без будильника. У який час Ви прокинетеся?

1. До 6.30 – 1 бал;
2. 6.30 – 6.50 – 2 бали;
3. 6.50 – 7.00 – 3 бали;
4. 7.00 – 7.10 – 4 бали;
5. Після 7.10 – 5 балів.

6. Вам потрібно виділити в робочому розкладі 3 години для надзвичайно відповідального проекту. Який час Ви оберете?

1. 8 – 10 година – 1 бал;
2. 9 – 12 година – 2 бали;
3. 10 – 13 година – 3 бали;
4. 11 – 14 година – 4 бали;
5. 12 – 15 година – 5 балів.

7. Якщо Ви не спите у звичний для Вас час, то коли Ви відчуваєте брак сил (млявість, сонливість)?

1. тільки перед сном – 1 бал;
2. після сну і після обіду – 2 бали;
3. у пообідній час – 3 бали;
4. після обіду і перед сном – 4 бали;
5. тільки після сну – 5 балів.

8. Якщо Ви можете спати, скільки хочете, то в який час зазвичай прокидаєтеся?

1. о 7 ранку чи раніше – 1 бал;
2. о 8 годині – 2 бали;
3. о 9 годині – 3 бали;
4. о 10 годині – 4 бали;
5. об 11 годині чи пізніше – 5 балів.

Результати тесту

      Менше 16 балів – типовий «жайворонок» (ранковий тип). Виконуйте важливі справи в першій половині дня, а вечірні години присвятіть відпочинку. Рішучо відмовтеся від понаднормової роботи й намагайтеся не працювати вночі.

     16-20 балів – помірний жайворонок (ранково-денний тип). Період максимальної працездатності й пристосувальні можливості ширші, ніж у типових «ранніх пташок». І все-таки не переоцінюйте запас міцності свого організму – перехід  на нічний спосіб життя може вибити Вас із колії й несприятливо позначитися на здоров’ї.

      21-27 балів – «голуб» (денний тип). Ви можете жити за будь-яким розпорядком, однак різка зміна режиму небажана. Щоб поступово перейти на новий розклад, потребуватиметься не менше місяця.

      28-32 бали – помірна «сова» (вечірній тип). Блискучі ідеї починають приходити у Вашу голову ввечері. Було б непогано планувати свою роботу, враховуючи це.

       Понад 32 бали – типова «сова» (вечірній тип). Із Вас вийшов би ідеальний черговий лікар, астроном, журналіст і диспетчер нічних польотів. Але навіть під загрозою звільнення Ви не зможете приходити вчасно на роботу, яка починається до 2 години дня! Якщо Вам будуть докоряти через це, виправдайтеся словами Френсіса Бекона: «Природу найлегше підкорити, підкоряючись їй».